Закон ома вікіпедія: Закон Ома — Вікіпедія

Закон Ома — Вікіпедія

Зако́н О́ма — це твердження про пропорційність сили струму в провіднику прикладеній напрузі.

Закон Ома справедливий для металів і напівпровідників при не надто великих прикладених напругах. Якщо для елемента електричного кола справедливий закон Ома, то говорять, що цей елемент має лінійну вольт-амперну характеристику.

Фізична природа закону[ред. | ред. код]

Закон Ома справедливий для провідників, виготовлених із матеріалів, у яких є вільні носії заряду: електрони провідності, дірки або іони. Якщо до таких провідників прикласти напругу, то в провідниках виникає електричне поле, що змушуватиме носії заряду рухатися. Під час цього руху носії заряду розганяються і збільшують свою кінетичну енергію. Проте зростання енергії носіїв заряду обмежене зіткненнями між собою, зі зміщеними з положень рівноваги, внаслідок теплового руху, атомами матеріалу. Під час таких зіткнень, надлишкова кінетична енергія носіїв струму передається коливанням кристалічної ґратки, та виділяється у вигляді тепла.

В середньому, носії заряду мають швидкість, яка визначається частотою зіткнень. Математичною характеристикою таких зіткнень є час розсіяння і зв’язана із ним довжина вільного пробігу носіїв заряду. Обчислення показують, що середня швидкість носіїв заряду пропорційна прикладеному електричному полю, а отже й напрузі.

Таким чином, у матеріалах із вільними носіями заряду сила струму пропорційна напруженості електричного поля. Проходження струму крізь матеріал супроводжується виділеннями тепла. Докладніше про це — у статті закон Джоуля-Ленца.

У сильних електричних полях закон Ома часто не справджується навіть для гарних провідників, оскільки фізична картина розсіювання носіїв заряду змінюється. Розігнаний до великої швидкості носій заряду може іонізувати нейтральний атом, породжуючи нові носії
заряду, які теж у свою чергу вносять вклад в електричний струм. Електричний струм різко, іноді лавиноподібно, зростає.

У деяких матеріалах за низьких температур процеси розсіювання носіїв заряду гасяться завдяки особливій взаємодії між ними та коливаннями кристалічної ґратки — фононами. В такому разі виникає явище надпровідності.

Математичне формулювання[ред. | ред. код]

В електротехніці прийнято записувати закон Ома в інтегральному вигляді

U=I∗R{\displaystyle U=I*R}

де U — прикладена напруга, I — сила струму, R — електричний опір провідника.

I=U/R U=I×R R=U/I

Проте опір є характеристикою провідника, а не матеріалу, й залежить від довжини та поперечного перерізу провідника. Тому в фізиці застосовують закон Ома у диференціальному вигляді:

j=σ⋅E{\displaystyle \mathbf {j} =\sigma \cdot \mathbf {E} }

де j — густина струму, σ — питома провідність матеріалу, E — напруженість електричного поля.

Питома провідність залежить від кількості вільних носіїв заряду в провіднику і від їхньої рухливості.

Еквівалентність двох форм запису[ред. | ред. код]

Різниця потенціалів (напруга) на кінцях провідника довжиною l{\displaystyle l} з постійною напруженістю електричного поля E{\displaystyle E} дорівнює

U=Δφ=El{\displaystyle U=\Delta \varphi =El}

Якщо провідник має площу перерізу S, то сила струму в ньому зв’язана з густиною сили струму формулою:

I=jS{\displaystyle I=jS}.

Виходячи із закону Ома в формі

j=σE{\displaystyle j=\sigma E}

і, підставляючи значення j=I/S{\displaystyle j=I/S} та E=U/l{\displaystyle E=U/l}, отримуємо рівняння

IS=σUl{\displaystyle {\frac {I}{S}}=\sigma {\frac {U}{l}}},

або

U=lσSI=RI{\displaystyle U={\frac {l}{\sigma S}}I=RI},

де опір R{\displaystyle R} визначається через питому провідність формулою

R=lσS=ρlS{\displaystyle R={\frac {l}{\sigma S}}=\rho {\frac {l}{S}}}.

Тут ρ=1/σ{\displaystyle \rho =1/\sigma } — питомий опір.

У випадку змінного струму закон Ома можна розширити, включивши в розгляд також елементи електричного кола, які характеризуються ємністю й індуктивністю. Змінний струм проходить крізь конденсатор, та випереджає за фазою напругу. В індуктивності змінний струм відстає за фазою від напруги. Проте в обох випадках амплітуда змінного струму пропорційна амплітуді прикладеної змінної напруги. Математично це можна описати, ввівши комплексні опори (імпеданси).

Тоді можна записати

U=I⋅Z{\displaystyle U=I\cdot Z}

де U — амплітуда змінної напруги, I — амплітуда змінного струму, Z — імпеданс.

Закон Ома для повного кола[ред. | ред. код]

В повному колі окрім опору навантаження є ще джерело живлення, яке має власний внутрішній опір. Сила струму в ньому визначається формулою

I=ER+r{\displaystyle I={\frac {\mathcal {E}}{R+r}}}

де E{\displaystyle {\mathcal {E}}} — електрорушійна сила, R{\displaystyle R} — опір навантаження,
r{\displaystyle r} — внутрішній опір джерела струму.

Георг Ом проводив дослідження протікання струму в електричному колі на початку XIX століття. На шляху до встановлення закономірності йому довелося подолати чимало перешкод. Для проведення досліджень і встановлення закономірності необхідно було мати вимірювальні прилади, джерела струму із стандартними властивостями, що не змінювалися б з часом, стандартні провідники. Усе це довелося створити або вдосконалити.

Було добре відомо, що магнітна дія струму змінюється при зміні елементів замкнутого кола: джерела електричного струму та провідників, які з’єднують полюси джерела. Чи існує закономірність, яка пов’язує магнітну дію струму з величинами, які характеризують елементи замкнутого кола? Мабуть, таке питання виникало у багатьох дослідників.

Легко уявити обставини, в яких почалися пошуки інтуїтивно відчуваної закономірності. Поняття напруги, спаду напруги, електрорушійної сили ще не були сформульовані. Точаться суперечки щодо механізму дії гальванічних елементів, незрозуміле взаємовідношення електростатичних сил та сил, які виникають при протіканні струму; нарешті невідомо що таке рухома електрика та електрика в спокої. Ом, наприклад, називає в своїх перших працях електричний струм «контактною електрикою».

Ом керувався наступною ідеєю. Якщо над провідником, яким проходить струм, підвісити на пружній нитці магнітну стрілку, то кут повороту стрілки дасть інформацію про струм, точніше про його зміни при варіаціях елементів замкнутого кола.
Ом повернувся до ідеї Кулона й сконструював крутильні терези. Магнітна стрілка виявилась точним і чуттєвим гальванометром.

В перших дослідах, результати яких Ом опублікував у 1825 році, спостерігалась «втрата сили» (зменшення кута відхилення стрілки) із збільшенням довжини провідника, підключеного до полюсів вольтового стовпа (поперечний переріз провідника був постійним). Оскільки не було одиниць вимірювання, довелося вибрати еталон — «стандартний дріт». Як залежна змінна фігурувало зменшення сили, що діяла на магнітну стрілку. Досліди виявили закономірне зменшення цієї сили при збільшенні довжини провідника. Функція отримала аналітичний вираз, але Ом не претендував на встановлення закономірності тому, що гальванічний елемент не давав постійної електрорушійної сили (е.р.с.).

Ом ще не розумів значення внутрішнього опору джерела струму. Вольтів стовп, з яким він експериментував, мав внутрішній опір, який значно перевищував зовнішній. Щоб отримати показники, достатні для оцінки відхилення магнітної стрілки «гальванометра», звичайно ж доводилося зводити до мінімуму опір зовнішньої частини кола, який визначався, по суті, коротким відрізком металевого провідника. Зрозуміло, що в такій ситуації точність встановлення залежності сили струму від опору металевих провідників була недостатньою. До того ж внутрішній опір вольтового стовпа був далеко не постійним.

Звичайно ж потрібно дивуватися тому, що закономірність для описаної ситуації була отримана вірно, хоча б у першому наближенні.
Проте до встановлення закону було ще далеко.

Успіх наступних експериментів Ома вирішило відкриття термоелектрики. Німецький фізик Томас Йоганн Зеєбек (1770 —†1831) брав участь у великій дискусії між прихильниками хімічної та контактної теорії. Він дотримувався думки Вольта, що е.р.с. виникає при контакті речовини незалежно від наявності хімічного реагенту, та шукав доказів. У 1822 році Зеебек виготовив спіраль з мідної смужки, всередині якої закріпив компас. Це був по-сучасному гальванометр з невеликим внутрішнім опором. Кінці спіралі приєднувались до різних металевих пластинок. Коли було взято бісмутовий диск і покладено на мідний, магнітна стрілка здригнулася. Ефекту не було, якщо диск брали не рукою, а за допомогою предмета, який мав кімнатну температуру.

Врешті-решт Зеебек з’ясував, що ефект пропорційний різниці температур двох контактів.

Одним з найважливіших чинників відкриття було те, що в руках експериментаторів з’явилося джерело, е.р.с. якого можна було плавно регулювати і підтримувати постійною.

Ом використав термопару бісмут-мідь, один спай поміщався в лід, інший — у окріп. Чутливість гальванометра довелося звичайно ж збільшити. Процес вимірів являв собою наступне: вісім експериментальних провідників почергово вмикалися в коло. В кожному випадку фіксувалося відхилення магнітної стрілки. Результат досліду Ом виразив такою формулою:

X=ab+x{\displaystyle X={\frac {a}{b+x}}}, де

• Х — сила магнітної дії провідника,
• а — стала, яка визначала е.р.с. термопари,
• х — довжина провідника.
• b — константа, яка визначала провідність всього кола.

Це був другий крок. Тут ще немає звичних нам понять сили струму, е.р.с., зовнішнього, внутрішнього опору. Вони відграняться поступово.

В наступній праці (1826 рік) Ом вводить поняття «електроскопічної сили», користується поняттям сили струму та записує закон для ділянки кола вже у формі, дуже близькій до сучасної:

X=kwal{\displaystyle X={\frac {kwa}{l}}}, де

• Х — сила струму,
• k — провідність,
• w — поперечний переріз провідника,
• а — електроскопічна сила,
• l — довжина провідника.

Незважаючи на переконливі дані експериментів та чіткі теоретичні основи, закон Ома протягом майже десяти років лишався маловідомим. Достатньо сказати, що Фарадей також не підозрював про існування закону; при описанні дослідів він був змушений звертатися до перечислення даних про елементи кола: кількість пластин в батареях, їхні розміри, склад електроліту, довжина, діаметр та матеріал дроту.

Омові довгий час безуспішно доводилося доводити місцевим вченим, що ним відкрито важливу істину.
Ввести закон в фізику виявилося набагато складніше, ніж відкрити. І це закономірно. Фізичне мислення на той час було ще не готовим до сприйняття загальної закономірності (тим більше з рук провінційного вчителя).

Перевірка закону Ома тривала впродовж майже всього XIX століття. В 1876 році спеціальний комітет Британської асоціації провів точну перевірку, вказану Максвеллом. Справедливість закону Ома для рідких провідників було підтверджено Коном, Фітцтжеральдом та Троутоном.

• І.М. Кучерук, І.Т. Горбачук, П.П. Луцик (2006). Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. Т.2. Електрика і магнетизм. Київ: Техніка. 
• С.Е. Фріш і А.В. Тіморєва (1953). Курс загальної фізики. Том II. Електричні і електромагнітні явища. Київ: Радянська школа. 
• Сивухин Д.В. (1977). Общий курс физики. т III. Электричество. Москва: Наука. 

Закон Джоуля — Ленца — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Закон Джо́уля — Ле́нца — фізичний закон, що дає кількісну оцінку теплової дії електричного струму. Закон був експериментально встановлений у 1840 році англійським фізиком Джеймсом Прескоттом Джоулем і незалежно від нього російським вченим Еміліем Ленцом в 1842 році^[1].

Фізичною природою виділення тепла при проходженні струму через провідник є те, що потенціальна енергія носіїв заряду, які подолали ділянку кола зменшується, а кінетична енергія залишається в середньому однаковою на початку й у кінці шляху. Втрачена носіями заряду енергія дисипує, тобто передається коливанням атомів провідника і переходить у тепло.

Формулювання закону звучить наступним чином:

Кількість теплоти, що виділяється в провіднику зі струмом, прямо пропорційна силі струму, напрузі й часу проходження струму через провідник.

Математичний запис закону:

Q=IUt{\displaystyle Q=IUt},

де I{\displaystyle I} — сила струму, U{\displaystyle U} — cпад напруги на ділянці кола, t{\displaystyle t} — час проходження струму.

Застосувавши закон Ома для ділянки кола, закон Джоуля-Ленца можна записати як

Q=I2Rt{\displaystyle Q=I^{2}Rt},

де R{\displaystyle R} — опір провідника.

Закон Джоуля-Ленца в диференційній формі[ред. | ред. код]

Закон Джоуля-Ленца можна записати також для елементарного об’єму провідника dV=ds⋅dl{\displaystyle \!dV=ds\cdot dl}, в якому за час dt{\displaystyle dt} виділятиметься теплота:

dQ=(dI)2RdVdt{\displaystyle \!dQ=(dI)^{2}R_{dV}{dt}}

де RdV{\displaystyle \!R_{dV}} — опір елементарного об’єму, а dI{\displaystyle dI} — елементарна сила струму, що протікає через елемент поверхні площею ds{\displaystyle ds}

RdV=ρdlds{\displaystyle \!R_{dV}=\rho {\frac {dl}{ds}}},

де ρ{\displaystyle \rho } — питомий опір.

З закону Ома j=σE{\displaystyle \!j=\sigma E}. З другого боку,

dI=jds=σEds{\displaystyle \!dI=jds=\sigma Eds},

де σ{\displaystyle \sigma } — електропровідність, а E{\displaystyle \!E} — напруженість електричного поля.

ρ=1σ{\displaystyle \!\rho ={\frac {1}{\sigma }}}

dQ=σ2E2ds2ρdldsdt{\displaystyle \!dQ=\sigma ^{2}E^{2}{ds}^{2}\rho {\frac {dl}{ds}}dt}

dQ=σE2dVdt{\displaystyle \!dQ=\sigma E^{2}dVdt}

Ввівши поняття елементарної питомої потужності струму — кількості теплоти, що виділяється в одиниці об’єму за одиницю часу, можна записати:

ω=dQdVdt{\displaystyle \!\omega ={\frac {dQ}{dVdt}}}.

Тоді

ω=σE2{\displaystyle \!\omega =\sigma E^{2}}.

Питома теплова потужність струму дорівнює добутку провідності на квадрат напруженості.

Зниження втрат енергії[ред. | ред. код]

При передаванні електроенергії теплова дія струму є небажаною, оскільки це призводить до втрат енергії. Оскільки потужність, що передається, лінійно залежить як від напруги, так і від сили струму, а потужність нагріву залежить від сили струму квадратично, то вигідно підвищувати напругу перед передаванням електроенергії, знижуючи при цьому силу струму. Однак, підвищення напруги знижує електробезпеку ліній електропередачі.

Електронагрівальні прилади[ред. | ред. код]

В основі роботи багатьох електронагрівальних приладів лежить закон Джоуля — Ленца. Такі прилади використовують нагрівальний елемент, що є провідником з високим опором. Підвищення опору досягається вибором сплаву з високим питомим опором (наприклад, ніхрому, константану), збільшенням довжини провідника і зменшенням його поперечного перерізу.

Плавкі запобіжники[ред. | ред. код]

Для захисту електричних кіл від протікання надмірно великих струмів використовується відрізок провідника зі спеціальними характеристиками. Це провідник малого перерізу і виготовлений з такого сплаву, що при допустимому струмі нагрів провідника не перегріває його, а при надмірно великих струмах перегрів провідника стає настільки значним, що провідник розплавлюється і розмикає коло.

1. ↑ Закон Джоуля — Ленца // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1972. — Т. 8 : Дебитор — Евкалипт. — 592 с. (рос.)

Закон Ома.

Закон Ома.

Программа КИП и А

В программу «КИП и А», в разделе «Электрика» включен блок расчета закона Ома для постоянного и переменного тока. Сначала немного теории..

Для постоянного тока

Закон Ома определяет зависимость между током (I), напряжением (U) и сопротивлением (R) в участке электрической цепи. Наиболее популярна формулировка:

Сила тока в участке цепи прямо пропорциональна напряжению и обратно пропорциональна электрическому сопротивлению данного участка цепи, т.е.

Закон Ома, является основополагающим в электротехнике и электронике. Без его понимания также не представляется работа подготовленного специалиста в области КИП и А. Когда-то была даже распространена такая поговорка, — «Не знаешь закон Ома, — сиди дома..».

Помимо закона Ома, важнейшим является понятие электрической мощности, P:

Мощность постоянного тока (P) равна произведению силы тока (I) на напряжение (U), т.е.

Комбинируя эти две формулы, выведем зависимость между силой тока, напряжением, сопротивлением и мощностью, и создадим таблицу:

Практический пример использования таблицы: Покупая в магазине утюг, мощностью 1 кВт (1 кВт = 1000 Вт), высчитываем на какой минимальный ток должна быть рассчитана розетка в которую предполагается включать данную покупку:
Несмотря на то, что утюг включается в сеть переменного тока, пренебрегаем его реактивным сопротивлением (см. ниже), и используем упрощенную формулу для постоянного тока. Находим в таблице I = P / U. Получаем: 1000 кВт / 220 В (напряжение сети) = 4,5 Ампера. Это и есть минимальный ток, который должна выдерживать розетка, при подключении к ней нагрузки мощностью 1 кВт.

Наиболее распространенные множительные приставки:

• Сила тока, Амперы (A): 1 килоампер (1 kА) = 1000 А. 1 миллиампер (1 mA) = 0,001 A. 1 микроампер (1 µA) = 0,000001 A.
• Напряжение, Вольты (V): 1 киловольт (1kV) = 1000 V. 1 милливольт (1 mV) = 0,001 V. 1 микровольт (1 µV) = 0,000001 V.
• Сопротивление, Омы (Om): 1 мегаом (1 MOm) = 1000000 Om. 1 килоом (1 kOm) = 1000 Om.
• Мощность, Ватты (W): 1 мегаватт (1 MW) = 1000000 W. 1 киловатт (1 kW) = 1000 W. 1 милливатт (1 mW) = 0,001 W.

Для переменного тока

В цепи переменного тока закон Ома может иметь некоторые особенности, описанные ниже.

Импеданс, Z

В цепи переменного тока, сопротивление кроме активной (R), может иметь как емкостную (C), так и индуктивную (L) составляющие. В этом случае вводится понятие электрического импеданса, Z (полного или комплексного сопротивления для синусоидального сигнала). Упрощенные схемы комплексного сопротивления приведены на рисунках ниже, слева для последовательного, справа для параллельного соединения индуктивной и емкостной составляющих.

Последовательное включение R, L, C

Параллельное включение R, L, C

Также, полное сопротивление, Z зависит не только от емкостной (C), индуктивной (L) и активной (R) составляющих, но и от частоты переменного тока.

Коэффициент мощности, Cos(φ)

Коэффициент мощности, в самом простом понимании, это отношение активной мощности (P) потребителя электрической энергии к полной (S) потребляемой мощности, т. е.

Cos(φ) = P / S

Он также показывает насколько сдвигается по фазе переменный ток, протекающий через нагрузку, относительно приложенного к ней напряжения.
Изменяется от 0 до 1. Если нагрузка не содержит реактивных составляющих (емкостной и индуктивной), то коэффициент мощности равен единице.
Чем ближе Cos(φ) к единице, тем меньше потерь энергии в электрической цепи.

Исходя из вышеперечисленных понятий импеданса Z и коэффициента мощности Cos(φ), характерных для переменного тока, выведем формулу закона Ома, коэффициента мощности и их производные для цепей переменного тока:

Производные формулы:

Программа «КИП и А» имеет в своем составе блок расчета закона Ома как для постоянного и переменного тока, так и для расчета импеданса и коэффициента мощности Cos(φ). Скриншоты представлены на рисунках внизу:

Закон Ома для постоянного тока

Закон Ома для переменного тока

Расчет полного сопротивления

Расчет коэффициента мощности Cos(φ)

Закон Ома в комплексной форме

Для анализа электрических цепей синусоидального тока удобнее применять закон Ома в комплексной форме. Цепи синусоидального тока – линейные цепи с установившимся режимом работы, когда после окончания в них переходных процессов, падения напряжений на участках, токи в ветвях и ЭДС источников являются синусоидальными функциями времени. В обратном случае закон в такой форме неприменим.

В отличие от обычной формы закона Ома, в комплексной форме напряжение, токи, сопротивления и ЭДС записываются как комплексные числа. Данное нововведение основано на том, что в цепях переменного тока существуют активные и реактивные значения напряжений, токов и сопротивлений, что требует определенных корректив.

Итак, вместо активного сопротивления R, которое используется в основном в цепях постоянного тока, запишем полное (комплексное) сопротивление цепи Z. Падение напряжения, ток и ЭДС тоже становятся комплексными величинами. При практических расчетах удобнее пользоваться действующими значениями. Запишем формулу закона Ома в комплексной форме:

где

• Z – комплексное (полное) сопротивление,
• Y – комплексная (полная) проводимость.

где

• r – активное сопротивление,
• x – реактивное сопротивление,
• z – полное сопротивление,
• g – активная проводимость,
• b – реактивная проводимость,
• y – полная проводимость,
• j – комплексная единица, j=√(-1).

Решение задач

По заданной схеме определить полное сопротивление цепи, токи (I_1 ) ̇, (I_2 ) ̇, (I_3 ) ̇. U = 120 В, xC1 = 100 Ом, xL2 = 50 Ом, xC3 = 50 Ом, r1 = 25 Ом, r2 = 20 Ом.

Законы Ома для участка цепи и для полной цепи

В 1826 году немецкий ученый Георг Ом совершил открытие и описал
эмпирический закон о соотношении между собой таких показателей как сила тока, напряжение и особенности проводника в цепи. Впоследствии, по имени ученого он стал называться закон Ома.

В дальнейшем выяснилось, что эти особенности не что иное, как сопротивление проводника, возникающее в процессе его контакта с электричеством. Это внешнее сопротивление (R). Есть также внутреннее сопротивление (r), характерное для источника тока.

Закон Ома для участка цепи

Согласно обобщенному закону Ома для некоторого участка цепи, сила тока на участке цепи прямо пропорциональна напряжению на концах участка и обратно пропорциональна сопротивлению.

I = U/ R

Где U – напряжение концов участка,I– сила тока, R– сопротивление проводника.

Беря во внимание вышеприведенную формулу, есть возможность найти неизвестные значенияUиR, сделав несложные математические операции.

U = I*R

R = U / I

Данные выше формулы справедливы лишь когда сеть испытывает на себе одно сопротивление.

Закон Ома для замкнутой цепи

Сила тока полной цепи равна ЭДС, деленной на сумму сопротивлений однородного и неоднородного участков цепи.

Замкнутая сеть имеет одновременно сопротивления внутреннего и внешнего характера. Поэтому формулы отношения будут уже другими.

I = E/ Rвн+r

Где E – электродвижущая сила (ЭДС), R- внешнее сопротивление источника, r-внутреннее сопротивление источника.

Закон Ома для неоднородного участка цепи

Замкнутая электрическая сеть содержит участки линейного и нелинейного характера. Участки, не имеющие источника тока и не зависящие от стороннего воздействия являются линейными, а участки, содержащие источник – нелинейными.

Закон Ома для участка сети однородного характера был изложен выше. Закон на нелинейном участке будет иметь следующий вид:

I = U/ R = f1 – f2 + E/ R

Где f1 – f2 – разница потенциалов на конечных точках рассматриваемого участка сети

R – общее сопротивление нелинейного участка цепи

ЭДС нелинейного участка цепи бывает больше нуля или меньше. Если направление движения тока, идущего из источника с движением тока в электрической сети, совпадают, будет преобладать движение зарядов положительного характера и ЭДС будет положительная. В случае же совпадения направлений, в сети будет увеличено движение отрицательных зарядов, создаваемых ЭДС.

Закон

Oma pääoma — Википедия

Oma pääoma (lyh. OPO) на этой osa yrityksen pääomasta, jolla ei ole takaisinmaksuvelvollisuutta, toisin kuin vieraalla pääomalla. Ома pääoma koostuu yritykseen sijoitetusta pääomasta, arvonkorotuksista ja yritykseen kertyneistä voittovaroista, joita ei ole maksettu esimerkiksi osinkoina yritykseen sijoittaneille. Оман pääoman määrä näkyy yrityksen taseen вастаттаваа -puolella.

Oma pääoma on yrityksen puskuri riskejä Wастаан.Оман pääoman määrä ilmentää yrityksen vakavaraisuutta. ^[1]

Omaa pääomaa voi kertyä taseeseen kolmella tavalla: ^[2]

1. Sijoitettuna omana pääomana. Sitä ovat esimerkiksi osakeyhtiön osakepääoma, osuuskunnan osuuspääoma ja kommandiittiyhtiön тай авуимен yhtiön yhtiömiespääoma. Ne näkyvät omassa pääomassa asianomaisessa erässä.
2. Hallussapitovoittoina . Niitä syntyy, jos yrityksen omistaman omaisuuden arvo nousee ja arvonnoususta kirjataan arvonkorotus.Hallussapitovoittoja voidaan esittää arvonkorotusrahastossa ja käyvän arvon rahastossa. ^[3] Kaikissa yhtiöissä näitä ei ole.
3. Tulorahoituksena . Se näkyy oman pääoman erissä Tilikauden voitto / tappio ja Edellisten tilikausien voitto / tappio . Войтот касваттават омаа пааомаа, таппиот пиенентават сита.

Oma pääoma kirjataan tilinpäätökseen taseen вастаттаваа -puolelle. Suomen kirjanpitoasetuksen mukaan oma pääoma on seuraavien tase-erien summa: ^[4]

Kaikissa yhtiöissä ei ole kaikkia mainittuja tase-eriä.Pääomalainat voi esittää myös vieraassa pääomassa. ^[1]

Oma pääoma jakautuu sidottuun ja vapaaseen omaan pääomaan. Sidottu oma pääoma on tarkoitettu yhtiön velkojien suojaksi. ^[1]

Jako on erilainen eri yhtiömuodoissa. Suomen lain mukaan oma pääoma jakautuu eriin seuraavassa kuvatulla tavalla.

Osakeyhtiö [muokkaa | muokkaa wikitekstiä]

Osakeyhtiön sidottua omaa pääomaa ovat osakepääoma, arvonkorotusrahasto, käyvän arvon rahasto ja uudelleenarvostusrahasto sekä mahdolliset edelleen käytössaölliska oira osakepääya, ja osakepääoma, jaaaain vuain. ^[6]

Muut oman pääoman erät ovat vapaata omaa pääomaa. Siihen kuuluvat myös kertyneet voittovarat sekä SVOP-rahasto. ^[6]

Osinko yhtiön omistajille maksetaan vapaasta omasta pääomasta. Osinko voi olla korkeintaan vapaan oman pääoman suuruinen. ^[6]

Asunto-osakeyhtiö [muokkaa | muokkaa wikitekstiä]

Asunto-osakeyhtiön sidottua omaa pääomaa ovat osakepääoma, rakennusrahasto, arvonkorotusrahasto, käyvän arvon rahasto ja uudelleenarvostusrahasto. ^[7]

Муут рахастот оват вапаата omaa pääomaa. Siihen kuuluvat myös kertyneet voittovarat. ^[7]

Jos asunto-osakeyhtiöllä on ennen vuotta 1992 syntynyt vararahasto, se esitetään omassa pääomassa sen ehtoja vuottaavalla tavalla. ^[7]

Osuuskunta [muokkaa | muokkaa wikitekstiä]

Osuuskunnan sidottua omaa pääomaa ovat osuuspääoma, osakepääoma, vararahasto, arvonkorotusrahasto, käyvän arvon rahasto ja uudelleenarvostusrahasto ^[8] mujin sakinurssa. ^[9] Osuuspääomaan voi kuulua varsinaisen osuuspääoman lisäksi lisäosuuspääoma ja sijoitusosuuspääoma. ^[10]

Muut oman pääoman erät ovat vapaata omaa pääomaa. Siihen kuuluvat muut rahastot ja kertyneet voittovarat (ylijäämä). ^[8]

Osuuskunnan voitosta käytetään omassa pääomassa nimitystä ylijäämä ja tappiosta alijäämä. Jos osuuskunnan sääntöjen mukainen tarkoitus на tuottaa voittoa, на kuitenkin johdonmukaista käyttää nimityksiä voitto ja tappio. ^[10]

Säästöpankki [muokkaa | muokkaa wikitekstiä]

Säästöpankin sidottua omaa pääomaa ovat peruspääoma, vararahasto, arvonkorotusrahasto, käyvän arvon rahasto ja kantarahasto. ^[11]

Muut oman pääoman erät ovat vapaata omaa pääomaa. Siihen kuuluvat muut rahastot ja kertyneet voittovarat. ^[11]

Yhtiöjärjestyksen tai sääntöjen mukaiset rahastot sekä muut rahastot [muokkaa | muokkaa wikitekstiä]

Yhtiöjärjestyksen tai sääntöjen mukaiset rahastot ovat vapaaehtoisia rahastoja, joihin siirretään voittovaroja kirjanpitovelvollisen yhtiöjärjääääissällälläsällätälläy.Rahastoja voivat olla esimerkiksi lahjoitusrahasto , käyttörahasto tai peruskorjausrahasto . Tavanomaisesti yhtiöjärjestyksessä tai säännöissä määrätään, mihin tarkoituksiin rahastoituja varoja saa käyttää. Кун rahastoa käytetään menojen kattamiseen, rahastosta siiretään varoja voittovaroihin. Кун rahastoa käytetään voitonjakoon, varojenjako kirjataan rahaston pienennykseksi. ^[10]

Muut rahastot ovat näitä Wastaavia vapaaehtoisia rahastoja, jotka on kuitenkin perustettu osakeyhtiössä yhtiökokouksen, osuuskunnassa osuuskksennseällan koko.Rahastolle voidaan antaa sen käyttötarkoitusta kuvaava nimi kuten lahjoitusrahasto tai käyttörahasto . Yhtiökokous päättää, siirretäänkö voittovaroista varoja muuhun rahastoon ja tavallisesti myös siitä, miten rahastoituja varoja käytetään. ^[10]

Rahastojen merkitys on varautuminen tuleviin menoihin ennakolta. Rahastoinnilla korvamerkitään varoja tiettyihin yhtiökokouksen hyväksymiin käyttötarkoituksiin. Tulevia menoja ei tavallisesti ole mahdollista merkitä tuloslaskelmaan, mutta rahastojen avulla ne voi merkitä taseeseen ja siten informoida sidosryhmiä päätöksestä. ^[1]

Muilla rahastoilla on usein erityinen merkitys yhdistyksissä ja säätiöissä, jotka keräävät varoja tiettyyn käyttötarkoitukseen kuten apurahoihin tai sosiaalityöhön. ^[10] Rahastojen nimikkeiden avulla voidaan osoittaa sovittuja käyttötarkoituksia. Nimikkeillä voidaan myös osoittaa saatujen varojen lahjakirjassa tai testamentissa määrättyjä käyttötarkoituksia. ^[1]

Asunto-osakeyhtiö voi halutessaan rahastoida osakkailta kerättyjä pääomavastikkeita.Rahastointimenettelyssä vastikkeita ei käsitellä yhtiön tulona vaan oman pääoman sijoituksina. Yhtiöjärjestyksen tai yhtiökokouksen päätöksen perusteella perustettuja rahastoja voivat olla esimerkiksi lainanlyhennysrahasto ja perusparannusrahasto . On suositeltavaa, että näissä rahastoissa, on vain varoja, jotka liittyvät maksamattomiin lainoihin tai tuleviin tai keskeneräisiin (rakennus) hankkeisiin. Кун лайна на максетту поис тай ханке валмис, муусса рахастосса олеват варат на суосительтаваа сииртаа ракеннусрахастун тай СВОП-рахастун. ^[10]

Yhdistyksen (aatteellisen yhteisön) ja säätiön omassa pääomassa esitetään ensin mahdollinen peruspääoma (kuten säädepääoma), sen jälkeen sidotapten rahastat 9000. Niiden jälkeen esitetään edellisten tilikausien kertynyt ylijäämä (alijäämä) sekä tilikauden ylijäämä (alijäämä). ^[12]

Yhdistyksen ja säätiön oman pääoman rahastot jaetaan määrätarkoitukseen osoitettuihin eli sidottuihin rahastoihin ja vapaisiin rahastoihin. ^[12]

Sidottuja rahastoja ovat omakatteiset rahastot ja muista tuloista muodostetut rahastot: ^[12]

• Omakatteiset rahastot ovat niin sanottuja epäitsenäisiä säätiöitä . Niiden varat on pidettävä erillään muista varoista. ^[12]
• Muista tuloista muodostettuja sidottuja rahastoja ovat lahjoitus-, testamentti- ym. tuloista muodostetut rahastot. Lahjakirjassa tai testamentissa на niiden pääoman tai tuoton käyttöä rajoittavia määräyksiä. ^{[12] [1]}

Sidotun rahaston perustana on sitä hallinnoivan säätiön tai yhdistyksen ulkopuolinen tahdonilmaisu. Sidottua rahastoa ei voi purkaa ja muuttaa vapaiksi varoiksi, ei edes silloin, kun se tarkoitus, johon varat on aikanaan saatu, on toteutunut. Tarkoituksen toteuttamisesta aiheutuvat kulut voi kuitenkin veloittaa sidotusta rahastosta. ^[13]

Vapaita rahastoja ovat lahjoitus-, testamentti- ym. tuloista muodostetut nimikko- тай muistorahastot.Не оват вапаасти käytettävissä ilman, että niihin kohdistuu rajoittavia erityismääräyksiä. ^{[12] [1]}

Муут вапаат рахастот оват рахастоджа, джойта йхдистис тай сайтиö он перстанут шийртамалла ниихин вароджа йлийямаста. Не на muodostettu säätiön tai yhdistyksen sisäisin päätöksin eikä niissä ole kyse pääomasijoituksista. Tällainen rahasto voi olla esimerkiksi korjausrahasto. ^{[12] [1] [13]}

Pääomalaina on erityisehtoinen vieraan pääoman muoto.Lähtökohtaisesti se esitetään taseessa vieraassa pääomassa. Пааомалайнан вои эситтаа омасса пааомасса эриллисена эрана, джос йритйс питаа лайнаа оман пааоман луонтейсена. Omassa pääomassa esittämisen erityinen edellytys on, ettei pääomalainalla ole eräpäivää. ^[1]

Pääomalaina rinnastetaan osakeyhtiön omaan pääomaan, kun varojen vähentymisen yhteydessä selvitetään, онко osakeyhtiön jäljellä oleva oma pääoma negatiivin. ^[1]

Henkilöyhtiön ja yksityisliikkeen (yksityinen elinkeinonharjoittaja) oma pääoma voi olla sijoitettua omaa pääomaa, voittovaroina ansaittua omaa pääomaa tai hallussapitovoittoa.

Yksityisliikkeen oma pääoma esitetään taseen kohdassa ”osake-, osuus- tai muu Wastaava oma pääoma” esimerkiksi nimikkeellä Omistajan pääoma . Tilikauden voitto tai tappio liitetään tähän tase-erään. Arvonkorotusrahaston käyttö на yksityisliikkeessä mahdollista mutta harvinaista, koska yksityisliikettä eivät koske säännöt oman pääoman menettämisestä. ^[1]

Henkilöyhtiön oma pääoma ja yhtiömiesten sijoitukset on eriteltävä tilinpäätöksen liitetiedoissa.Avoimen yhtiön voitto, jota ei heti nosteta yhtiöstä, lisätään yhtiömiesten oman pääoman sijoituksiin. Kommandiittiyhtiön voitto lisätään Wastuunalaisten yhtiömiesten oman pääoman sijoituksiin. Vastaavasti henkilöyhtiön tappio kirjataan yleensä Wastuunalaisen yhtiömiehen yhtiöpanoksen vähennykseksi. ^[1] Tämän vuoksi tase-erään Edellisten tilikausien voitto (tappio) ei yleensä jää saldoa. ^[15]

Оман pääoman määrään vaikuttavat yksityisotot ja sijoitukset, joita näissä yhtiömuodoissa voi tehdä vapaasti.Niitä voivatvoimessa yhtiössä tehdä yhtiömiehet, kommandiittiyhtiössä Wastuunalaiset yhtiömiehet ja yksityisliikkeessä yksityisliikkeen harjoittaja. Jos yksityisotot ylittävät oman pääoman määrän, taseen oma pääoma muodostuu negatiiviseksi. Vaikka negatiivinen oma pääoma on sallittu, sillä voi olla veroseuraamuksia. ^[1]

1. ↑ ^{a b c d e f g g} 9000000 j ^{k l m n} Leppiniemi, Jarmo & Kaisanlahti, Timo: Oikeat ja riittävät kirjaukset .Alma Talent, 2016. ISBN ISBN 978-952-14-2775-6.
2. ↑ Leppiniemi, Jarmo: Tilinpäätös. Avain laskentatoimeen ja rahoitukseen , 2009. KY-Palvelu Oy. ISBN 978-952-99060-4-8.
3. ↑ ^{a b c d} Salmi, Ilari: Mitä tilinpäätös kertoo? . Edita Publishing Oy, 2010. ISBN 978-951-37-5734-2.
4. ↑ Eduskunta: Kirjanpitoasetus finlex.fi . Viitattu 11.4.2013. Суомекси
5. ↑ Kirjanpitolautakunta: KILA 1950 (2.2. Pääomalainan merkitseminen taseeseen) edilex.fi . 2016 г.
6. ↑ ^{a b c} Eduskunta: Osakeyhtiölaki 21.7.2006 finlex.fi . 14.12.2012. Viitattu 11.4.2013. Суомекси
7. ↑ ^{a b c} Asunto-osakeyhtiölaki 1599/2009, 10 luku www.finlex.fi . Viitattu 15.2.2018.
8. ↑ ^{a b} Осуускунталаки 8: 1 (14.6.2013 / 421)
9. ↑ Laki osuuskuntalain voimaanpanosta 422/2013 (11 §) www.finlex.fi . Viitattu 23.3.2018.
10. ↑ ^{a b c d e f} Leppiniemi, Jarmo & Kaisanlääja kaisanlahti, Тимо:252–267. Talentum Media Oy, 2016. ISBN 978-952-14-2708-4.
11. ↑ ^{a b} Edita Publishing Oy: Säästöpankkilaki 1502/2001 www.finlex.fi . Viitattu 12.2.2018.
12. ↑ ^{a b c d e f g} KILakäjistena jisteno jisteno 1334 (Orahamena) .edilex.fi . Viitattu 23.3.2018.
13. ↑ ^{a b} Kaisanlahti, Timo & Leppiniemi, Jarmo: ”8.5 Säätiön ja yhdistyksen oma pääoma”, Ratkaisuja tilinpäättäjän ongelmi. Хельсинки: Alma Talent, 2017.
14. ↑ Лааксонен, Кирси: Säätiön tulonlähteet ja niiden käsittely kirjanpidossa sekä tilinpäätöksessä theseus.fi . 2007 г.
15. ↑ KILA 1639 | EDILEX www.edilex.fi .Viitattu 23.3.2018.

.

Oma likums — Vikipēdija

Oma likuma manifestrējums ar ūdens strūklu, pa kuru plūst elektriskā strāva. Jo garāka un tievāka ir strūkla, jo lielāka ir tās pretestība un mazāka strāva plūst elektriskajā ķēdē

Oma likums nosaka sakarību starp spriegumu un strāvu elektriskās ķēdes posmā. Strāvas stiprums ir tieši proporcionāls spriegumam. Cik reizes izmaina spriegumu, tikpat reižu izmainās strāvas stiprums. Strāvas stiprums I ir atkarīgs arī no patērētāja elektriskās pretestības.Джо лиелака ир претестиба, джо мазака страва плюст вадитаджа. Strāvas stiprums ir apgriezti proporcionāls elektriskajai pretestībai. Likums nosaukts par godu vācu fiziķim Georgam Simonam Omam (Ом).

Oma likums ķēdes posmam tiek izteikts šādi:

I = UR {\ displaystyle \ mathbf {I} = {\ dfrac {\ mathbf {U}} {\ mathbf {R}}}}

Oma likums pilnai ķēdei var tikt pielietots gadījumā, kad zvasināms strāms strāms avota EDS E {\ displaystyle {\ mathcal {E}}} un tā iekšējā pretestība r {\ displaystyle \ mathbf {r} \,}:

I = Er + R {\ displaystyle \ mathbf {I} = {\ dfrac {\ mathcal {E}} {\ mathbf {r} + \ mathbf {R}}} \,}.

Oma likumu diferenciālā formā pārformulējis Густавс Робертс Кирххофс (Кирхгоф) ^[1] :

J = σE, {\ Displaystyle \ mathbf {J} = \ sigma \ mathbf {E},}

Sakarību starp elektriskās ķēdes posma spriegumu un strāvu 1827. gadā noskaidroja vācu zinātnieks Георгс Симонс Омс (1787–1854), кас, mācot ģimnāzijā fiziku, nodarktrīšāīsītāsās.

Oma likumu var izmantot elektriskās pretestības mērvienības — oma noteikšanai.Patērētāja pretestība ir vienu omu liela, ja, pieslēdzot 1V spriegumam, pa to plūst 1A stipra strāva.
Par 1 omu mazāku pretestību noteikšanai izmanto oma decimāldaļas, piemēram, miliomus. Par omu lielāku pretestību noteikšanai izmanto apzīmējumus kā kilooms un megaoms.

.

oma — Викисловарь

Aus Wiktionary, dem freien Wörterbuch

Zur Navigation Springen
Зур Суше спринген

Siehe auch:

Substantiv [Bearbeiten]

Worttrennung:

oma

Aussprache:

IPA: [oma]

Hörbeispiele: —

Bedeutungen:

[1] großer, langgestreckter, gepanzerter, zehnfüßiger Krebs mit gewaltigen Scheren an europäischen und nordamerikanischen Küsten; Хаммер

Herkunft:

von französisch homard ^{→ fr} entlehnt

Beispiele:

[1]

Übersetzungen [Bearbeiten]

[1] Haitianischer Wikipedia-Artikel «oma»

[1] Гаити-Référence — Diksyonè kreyòl: „oma“

Substantiv, f [Bearbeiten]

Worttrennung:

Aussprache:

IPA: […]

Hörbeispiele: —

Bedeutungen:

[1] Botanik: die Bergulme

Wiss.Имя: Ulmus glabra

Charakteristik: «Substitueix l’om a la muntanya mitjana humida. Com l’om, el fullam era usat com a farratge, per això n’hi ha de rabassuts « ^[1]

Herkunft:

женская форма zu om ^{→ ca} , ^[2] das seinerseits ein Erbwort aus dem lateinischen ulmus ^{→ la} ist ^[3]

Oberbegriffe:

[1] деревяное, растительное

Beispiele:

[1]

Übersetzungen [Bearbeiten]

[1] Katalanischer Wikipedia-Artikel «oma»

[1] Тони Льобет и Франсуа; Revista Presència SL; Fundació Territori i Paisatge de l’Obra Social de Caixa Catalunya (Herausgeber): Плакат: Pflanzen und Tiere der katalanischen Länder (Arbeitstitel). 1. Auflage. 2006.1: Arbres dels Països Catalans (Bäume der katalanischen Länder), Presència SL, Girona 2006, Eintrag und Abbildung „oma“

[1] Diccionari de la llengua catalana: «oma»

[1] Gran Diccionari de la llengua catalana: «oma»

Quellen:

1. ↑ Тони Льобет и Франсуа; Revista Presència SL; Fundació Territori i Paisatge de l’Obra Social de Caixa Catalunya (Herausgeber): Плакат: Pflanzen und Tiere der katalanischen Länder (Arbeitstitel). 1. Auflage. 2006.1: Arbres dels Països Catalans (Bäume der katalanischen Länder), Presència SL, Girona 2006, Eintrag und Abbildung „oma“
2. ↑ Gran Diccionari de la llengua catalana: «oma»
3. ↑ Gran Diccionari de la llengua catalana: «oma»

Substantiv, f [Bearbeiten]

Worttrennung:

oma, множественное число: oma’s

Aussprache:

IPA: […]

Hörbeispiele: oma ^{(информация)}

Bedeutungen:

[1] Муттер фон Фатеродер Муттер; Oma, Großmutter

Синоним:

[1] Grootmoeder

Männliche Wortformen:

[1] opa

Beispiele:

[1]

Übersetzungen [Bearbeiten]

[1] Niederländischer Wikipedia-Artikel «grootmoeder»

[1] Van Dale Onlinewoordenboek: «oma»

[1] PONS Niederländisch-Deutsch, Stichwort: „oma“

[1] uitmuntend Wörterbuch Niederländisch-Deutsch: „oma“

.

ома — Wikisanakirja

Adjektiivi [muokkaa]

oma (10) ( komparatiivi omempi , superlatiivi omin ) (taivutus [luo])

1. jonkun omistama

   Туо он минун ома таулуни.

   Ома тупа, Ома лупа.

   Tämä omani на monin verroin parempi.

2. omalla puolella tai joukkueessa oleva

   tehdä oma maali

   ampua omiaan.

3. jollekin ominainen tai henkilökohtaisesti jonkun persoonallisuuteen kuuluva

   пухуа омиаан

   Suo on Suomelle ominta. (Ilkka.fi)

Huomautukset [muokkaa]

• Adjektiivi oma on usein proniminin kaltainen omistamista ja omistajuutta korostava sana.

Käännökset [muokkaa]

Liittyvät sanat [muokkaa]

Johdokset [muokkaa]

Yhdyssanat [muokkaa]

икиома,
oma-aloitteinen,
omaehtoinen,
omaelämäkerta,
omaharkintainen,
omahoitaja,
omahoito,
omahyväinen,
omailmeinen,
омакеху
омакиелинен,
омакохтайнен,
омакоти-,
омакустанне,
омакустаннуксет,
омакустаннус-,
омакува
омакятинен,
омалаатуйнен,
омалеймайнен,
омалаакяри,
оманарвонтунто,
omankielinen,
omankädenoikeus,
omanvoitonpyynti,
omanvoitonpyyntö,
омапаино,
омаперяйнен,
омапохьяйнен,
омапяйнен,
omarahoitteinen,
омарагоитус
оматахтоинен,
оматекоинен,
оматоиминен,
оматунто
оматуотанто,
омавалинтайнен,
омавалоинен,
омавальтайнен
омаварайнен,
омавастуу,
omavelkainen,
pääoma,
вуотэнома

Aiheesta muualla [muokkaa]

• oma Kielitoimiston sanakirjassa

Substantiivi [muokkaa]

ома (10)

1. jokin jonkun yksin omistama

   Vaadin omani takaisin.

   Onhan se vaatimaton, mutta oma.

   Ома на раккампи.

   Hän otti väkisin omansa.

   Voinko lainata tätä, unohdin omani kotiin.

2. jonkun tahon osuus

   Pekka teki jo osuutensa, nyt on Matin vuoro tehdä omansa.

Taivutus [muokkaa]

Käännökset [muokkaa]

Liittyvät sanat [muokkaa]

Aiheesta muualla [muokkaa]

• oma Kielitoimiston sanakirjassa

Adverbi [muokkaa]

ома

1. nopeasti

Adjektiivi [muokkaa]

oma ( gen oma , часть oma )

1. ома

   puun oma väri — puu oma värv

Taivutus [muokkaa]

Adverbi [muokkaa]

ома

1. ( likimääräisesti ) ainakin, vähintään, hyvinkin

   Kala oli oma viis kilo raske. — Kala painoi ainakin viisi kiloa.

Pronomini [muokkaa]

oma ( gen oma , часть oma )

1. ( рефлексииивипрономини ) ^[1] . Vastaa suomen omistusliitettä.

   minu oma raamat — kirja ni

2. ( субстантивисена )

   Ära võta teise oma.. — Älä ota toisen omaa .

   omal viisil — omalla tavallaan

Liittyvät sanat [muokkaa]

Taivutus [muokkaa]

Substantiivi [muokkaa]

oma ( gen oma , часть oma )

1. ома

   Võta ja hoia kui oma. — Ota ja pidä kuin omaasi

Taivutus [muokkaa]

Aiheesta muualla [muokkaa]

• oma Eesti Keele Instituutin viro – suomi-sanakirjassa
• oma sanastossa «[PSV] Eesti keele põhisõnavara sõnastik»

.